Чому я залишаюсь
За останні декілька років я бачив багато заяв від людей, які залишили Церкву СОД. Я хочу сам зробити власну публічну заяву про мої відносини з Церквою СОД. Здебільшого вона заснована на досвіді, який я отримав 6 квітня, 2002 року (це тривало лише кілька миттєвостей), та посланні, яке я отримав в результаті цього досвіду.
Сумніви, з якими я стикався на місії
Коли я був місіонером у Британській Колумбії, Канада, я стикнувся з усіма проблемами цього світу, так само, як і з усіма його чеснотами. Я стикнувся з книжками та літературою, яка містила нападки на Церкву, особливо на храми. До місії я був у храмі лише декілька разів, але під час служіння на місії у мене не було можливості бувати в храмі, тому було доволі складно зрозуміти, що було правдою, що ні. Проте, я намагався не давати цьому змоги впливати на мене, і мені це вдавалось… майже. Я не мав тоді повної картини, тому не міг прийняти остаточне рішення.
Коли я був підлітком, я стикався з багатьма анти-мормонськими речами, та більшість з них були безпідставними, необґрунтованими чи напівправдивими. Якось одна дівчина у середній школі намагалася мені сказати: “Ти знав, що Джозеф Сміт відрікся від Книги Мормона на своєму смертному одрі?” Мені знадобилась година, щоб збагнути, що Джозеф Сміт не помер на смертному одрі. (Я не найшвидший мислитель в світі.)
Коли я був місіонером, я стикався з цим навіть ще частіше, спілкуючись з членами інших релігійних організацій, у яких були хороші наміри, але вони були неправильно поінформовані. Цікаво, що це були віккани та самопроголошені “язичники” Британської Колумбії, які вміли вести чудові бесіди та чуттєві дискусії про духовність та про ті почуття спокою, які в нашій Церкві асоціюються зі Святим Духом. Це була відьма-цілитель, яка намагалася переконати нас у тому, наскільки глибоко та неймовірно на неї впливають слова з 2 розділу другої книги Нефія, коли ми його читали разом з нею!
Представник іншої християнської конфесії дав мені статтю, яка була написана його церквою про нашу церкву. Він запропонував мені зробити будь-які виправлення, якщо треба, та повернути потім її, щоб ми могли це обговорити. Я виділив кожне твердження, яке не відповідало дійсності повністю або частково, і коли я закінчив, майже половина статті була підкреслена яскраво-жовтим.
Було занадто багато всього, щоб обсудити хоча б половину, і все було перемішано з правдою. Будь-яке речення можна було перетворити з правдивого на таке, що не відповідає дійсності, і навпаки. Як погано зварений суп. Але більшість людей не хочуть, щоб ви викинули їхній суп. Їм подобається їхній суп тому, що вони його приготували, і він смакує краще, ніж сирі овочі. Коли ми повернулися до обговорення цієї статті, ця людина заявила, що в ній не може бути ніякої неправди, бо вона написана у широко відомому виданні, і ніякого корисного обговорення не відбулось.
Боротьба із сумнівами за допомогою віри
Потім, через декілька років почалися суперечки навколо Церкви щодо її політики стосовно жінок, гомосексуалістів та її історії. Я не був занадто емоційно втягнутий в ці баталії, але взаємодіяв з іншими (іноді екстенсивно) в Інтернеті, коли мені здавалось, що Церкву несправедливо атакують. Було багато такого, з чим я був вже знайомий, а те що було новим, мало такий самий присмак, як та стаття, про яку я написав вище. Багато друзів та членів родини через це залишили Церкву, і це все ще продовжується, але більшість моїх друзів та сім’я залишилися у Церкві.
Легко бачити негатив і зосередити всю свою увагу тільки на ньому. Коли вода у ставку тиха і нерухома, і на її поверхню падає лист, брижі поширюються по поверхні води, хоча, ставок все ще тихий і нерухомий. Насправді саме тиша і нерухомість роблять ці незначні брижі такими помітними. Не все так добре в Сіоні, просто спитайте про це у будь-кого, хто займає керівну посаду в Церкві. Боротьба і проблеми є скрізь, просто це не помітно, бо більшість людей не люблять виставляти на показ свою брудну білизну, але це не значить, що цього нема. Навіть тихі і нерухливі ставки приховують доволі жваву активність під своєю поверхнею, але в цілому, краса та життя панують у світі.
Коли сумніви та гнів виходять на поверхню
Я змушений був пройти через розлучення, через яке я не хотів проходити, і яке відбулося швидше, ніж я міг собі це уявити. Усе що мені залишалося – це не здаватися та намагатися вижити. У цьому частково була й моя провина, також було дещо, що я, як чоловік, міг би робити краще, але майже всі мої життєві рішення були намаганнями створити вічну родину, як закликає це робити нас наша Церква, але все це розбилося та розпалося на частини, не зважаючи на те, що я робив.
Коли трохи згодом моя нова дружина та я заручилися, були люди, які дуже сердилися на мене, і які розповіли моєму єпископу і президенту колу безліч напівправдивих речей про мене, які вплинуло на їхнє остаточне рішення щодо схвалення моєї заяви на запечатування у Храмі. Нам сказали, що ми маємо почекати з церемонією запечатування, поки все це не владнається між цими людьми і мною, весь час запевняючи, що, в кінцевому рахунку, вони не можуть затримувати наше запечатування.
Через всі ці обставини я був дуже сердитий. Я відчував, що в мене вже нема віри. Зовсім. Я вирішив, що міг обирати свій власний шлях у житті. Жити так, як хотів. Тепер не буде ніякого тиску. Це лякало, але було хвилююче. Я міг робити все, що хотів, без будь-якого відчуття провини. Моє життя належало мені, і я міг обирати будь-що без будь-яких обмежень. Я був Вільним. Чи був тиск суспільства достатньо сильним, щоб стримати мене? Ні. Чи тиск з боку родини? Ні. Як щодо усіх інших духовних почуттів та гарних спогадів, пов’язаних з церковними заходами? Вони більше не мали для мене ніякого значення, крім одного . . .
Згадка про віру в буремні часи
Рано вранці у квітні 2002 року, коли я читав Книгу Мормона під час служіння на місії, відмічаючи та підкреслюючи будь-які посилання про Спасителя, як я робив це вже протягом кількох місяців, мене охопило почуття, якого я ніколи не мав раніше. Я можу це описати тільки як ЧИСТУ РАДІСТЬ. Я просто сидів за столом у темній квартирі біля кромки води у Кемпбелл Рівер, Британська Колумбія, читаючи якусь книгу Писань, яку я не дуже добре розумів, але щось всередині мене палало.
Це не було схоже на будь-які духовні переживання, які я мав раніше, і не схоже на будь який приплив емоцій, ендорфінів чи допаміну, який я відчував через хвилювання чи інші емоційні переживання. Це було щось зовсім інше. Це було набагато РЕАЛЬНІШЕ для мене, ніж будь-що реальне. Це стало моїм новим стандартом реальності. Немов би усе, що я будь-коли бачив, відчував чи переживав у цьому житті на Землі, було схоже на якесь нечітке, туманне сновидіння у порівнянні з тим, що я “бачив” та “відчував” тоді.
З цим почуттям я отримав також і послання. Не пролунало жодних слів, але це закарбувалося всередині мене, як тавро на худобі; незгладиме, та кожна деталь була настільки ж РЕАЛЬНОЮ, як і та радість, яку я вже відчув: 1) Ісус Христос – Спаситель Світу, та 2) Книга Мормона – істинна. Безсумнівно – це було послання досвіду. Я ЗНАЮ ці дві істини, і все, що я маю робити – це зазирнути в свою душу та побачити там ці два факти, які залишаться там назавжди.
Я читав багато книг з психології, я вивчав фізіологію, анатомію та неврологію. Це частина моєї кар’єри, і я це роблю, коли мені нудно. Я розумію силу та вплив гормонів, речовин та неврологію. Те, що я відчув та пережив, не схоже ні на які інші випадки чи ефекти, з якими я стикався, крім подібних переживань, якими ділились інші віруючі люди, які отримали схоже послання. Але їхні свідчення ніколи не суперечили тому, що я відчув того дня.
Що примусило мене залишитись?
Коли я відчув, що втратив віру в усе, та підійшов до перехрестя, де я мав вирішити, як мені правильно вчинити, я мав звернутися до цього досвіду та спогадів, та з’ясувати, як це вплине на моє життя. Чи я збирався жити деякий час у когнітивному дисонансі, борючись та відбиваючись від цих палких спогадів, чи я збирався прийняти це, як воно є, та жити у відповідності з цим посланням?
Євангелія та Церква – істині, я не міг цього заперечити. Люди, які керують нею, просто люди, на будь якому рівні. В Церкві СОД немає вчення про непогрішимість, але є обіцянка про те, що Бог не дозволить Пророку та Президенту Церкви повести Церкву хибним шляхом. Це ледве помітна, але важлива особливість.
Люди залишають цю Церкву через різні причини: інтелектуальні, емоційні, соціальні та фізичні. Я не збираюсь применшувати чи ігнорувати будь-яку з цих причин, я не знаю те, що знають вони, а вони не знають те, що знаю я. Залежно від того, що нас навчали цінувати в цьому житті, ми зможемо знайти достатнє обґрунтування нашим рішенням, якою б не була причина (і хоча ми не хочемо це визнавати, але у переважній більшості випадків наші рішення залежать від нашого оточення чи наших гормонів).
Є здорова дискусія стосовно цієї Церкви з великою кількістю “доказів” з обох сторін. І часто те, що підноситься як незаперечний “доказ”, “спростовується” після більш ретельного вивчення обома сторонами. Це може бути кумедним і цікавим, але те, що неможливо спростувати або заперечити, варте серйозного обмірковування та вивчення. Але, врешті-решт, майже нічого з цього насправді не має значення, або заважає тому, що, як вчить наша Церква, є важливим для порятунку.
У мене була спокуса залишити цю Церкву через помилку чи декілька помилок, які були зроблені тими, кого я вважав натхненими керівниками, яких ввели в оману ті, хто гнівався на мене. Я ніколи не думав, що мені доведеться стикнутись з такою сильною спокусою. Якби не цей дар беззаперечного знання, який я отримав від Небесного Батька, не зробивши нічого для його отримання, я б залишив Церкву. Але саме ця частка небесного знання та спогади про це – ВСЕ змінили.
Я досі не знаю, чи мої церковні керівники були неправі, змушуючи мене чекати, але в своєму гніві я хотів думати, що це саме так. Я трохи краще зрозумів для себе, що терпіння та віра, врешті-решт, варті того. На початку цього року моя дружина, я та дві наші чудові дочки були запечатані в Оклендському храмі моїм рідним батьком, і це був чудовий та неймовірний досвід для всіх нас. Той момент гніву зникає у тумані часу, але палке знання про Спасителя, Книгу Мормона та священство все ще яскраве та свіже, як і раніше.
Ця стаття була написана Крістіан Лассен та вперше опублікована англійською мовою на mormonhub.com. Переклад Олексія Тищенка.
Позаштатний працівник
Latest posts by Позаштатний працівник (see all)
- Чому Бог дає нам так багато правил? (вони ж Заповіді) - 30 Серпня, 2024
- Чому сім’я є такою важливою частиною Євангелії? - 21 Серпня, 2024
- Слово Мудрості: наш закон здоров’я і чому ми його дотримуємось - 16 Серпня, 2024