Я звикла думати, що мій день не вдався, якщо я не виконала всі пункти свого списку справ. І так було раз-у-раз.
Неважливо, наскільки грандіозними були мої плани або наскільки сильну мотивацію я відчувала, коли я починала записувати те, чого саме я хотіла досягти. Мої дні в більшості своїй все одно закінчувалися тим, що я хотіла б зробити більше, і я відчувала, що завжди відстаю на кілька пунктів.
Кілька місяців тому, після чергового плаксивого нападу материнського почуття провини і самокритики наприкінці ще одного «неефективного» дня я зрозуміла, що мені потрібно змінити свій спосіб мислення. Відтоді я намагаюся робити так, щоб ті великі надії, які я покладаю на себе, гармоніювали з милосердними очікуваннями, які покладає на мене Господь. Я також намагалася зосередити своє життя (і список справ) на тому, що має найбільшу важливість і робити все з любов’ю.
Я досі намагаюся зрозуміти, як саме це робити. Але в процесі я дізналась багато нового про Бога, любов, турботу про себе і про те, наскільки переоцінена постійна зайнятість.
ЗАЙНЯТІСТЬ – ЦЕ НЕ ЗНАК ПОШАНИ
Днями я перечитала виступ старійшини Дітера Ф. Ухтдорфа на жовтневій конференції 2012 року «Про жалкування і рішення». Старійшина Ухтдорф розповідав про невиліковно хворих людей і про деякі з їхніх жалкувань: «Мені хотілося б більше проводити часу з тими, кого я люблю», «Мені хотілося б більше жити відповідно до свого потенціалу» та «Мені хотілося б мати більше щастя». Зайнятість часто заважає всьому цьому.
Старійшина Ухтдорф також зауважив, що у багатьох з нас є тенденція «носити свою зайнятість, як знак пошани, наче вже те, що ми зайняті, було досягненням, або ознакою життя вищої якості». Але наш прекрасний приклад, Ісус Христос, ніколи не був занадто зайнятим для того, що було важливим. Як сказав старійшина Ухтдорф: «Я бачу співчутливого й турботливого Сина Бога, Який кожний день живе цілеспрямовано. Коли Він спілкувався з людьми навколо Себе, то вони відчували себе важливими і що їх люблять. Він знав незмірну цінність людей, з якими зустрічався. Він благословляв їх, священнослужив їм. Він надихав їх, зцілював їх. Він віддавав їм безцінний дар Свого часу». Він завжди знаходив час для інших.
Наслідуючи приклад Спасителя, я намагалася менше концентруватися на тому, що я «повинна» робити, а більше на тому, що я хочу робити: проводити час з людьми, яких люблю, розкривати свій потенціал і мати радість. Я намагаюся зосередитись на тому, що має вічну важливість, на тому, що буде тривати вічно: любов, зв’язок, стосунки. Я намагаюся планувати кожен день з урахуванням цих пріоритетів. Часом виходить так, що я відсуваю у бік список справ, щоб посидіти, пригорнувши до себе мою хвору дворічну дитину або кидаю все, щоб годинами розмовляти з моєю подругою, яка переживає важкі часи. Хоча такі речі не завжди здаються дуже ефективними в повсякденному сенсі, я знаю, що їхня цінність вічна. Іноді краще, що я можу зробити – це пробачити себе за те, що я не зробила в цей день, і знати, що завтра буде новий день.
ТУРБОТА ПРО СЕБЕ
Христос завжди знаходив час для інших, але Він також знаходив час для Себе. У Новому Завіті я помітила кілька випадків, коли Христос йшов, щоб відпочити і поспілкуватися з Богом.
Один з моїх улюблених уривків знаходиться в Євангелії від Матвія 14. У цьому розділі розповідається про два чуда, які ми регулярно обговорюємо: коли Ісус нагодував п’ять тисяч і коли Він ходив по воді. Я вражена тим, що відбувалося в час між цими двома чудесами.
Нагодувавши п’ять тисяч людей, Ісус «звелів учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його» і «відпустив народ» (Матвія 14:22). Потім Він «пішов на гору помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам» (Матвія 14:23). Ісус відіслав усіх людей, щоб Він міг молитися на самоті, напевно, кілька годин. Він навіть відправив Своїх учнів самих, не пішов з ними. Тільки тоді, після того, як Він приділив час Собі, Він здійснив неймовірне диво ходіння по воді.
Я думаю, що Він знав, що Він зможе продовжувати робити добро, в першу чергу подбавши про Себе і Свої особисті стосунки зі Своїм Батьком.
Я часто відчуваю, що коли я приділяю час собі, то ніби позбавляю свого часу когось іншого. Але коли я пересвідчуюсь, що мої власні потреби задоволені, я можу набагато більше дати своїй родині і тим, хто розраховують на мене.
ЗОСЕРЕДИТИСЯ НА ЛЮБОВІ
Зрештою, мова йде не про щоденний список справ; а про те, наскільки сильно ви любите.
Завдяки прикладу і вченням Христа я прийшла до розуміння того, що любити іншу людину завжди правильно. Знаходити час, щоб проявляти свою любов, ніколи не буде неправильним вибором. Можливо, мої діти не згадають всі дивовижні страви, які я намагалася готувати, або кожний урок гри на фортепіано, на які я їх водила, або кожний запланований захід, в якому ми разом брали участь, але я впевнена, що вони будуть пам’ятати, що я робила, щоб вони відчували, що їх люблять, і завдяки цьому вони будуть кращими і щасливішими.
Писання навчають нас «залишатися вірними милосердю, яке величніше над усе, бо все минає. Але милосердя є чиста любов Христа, і воно існує вічно; і той, хто матиме його в останній день, з ним усе буде добре» (Мороній 7: 46-47). Якщо я зосереджуся на почуттях і виявленні любові, я знаю, що зроблю все, що в моїх силах.
Любіть своїх дітей настільки, щоб служити їм і прислухатися до їхніх потреб, навіть якщо ці завдання здаються не особливо ефективними або вражаючими.
Любіть себе настільки, щоб піклуватися про власні потреби, навіть якщо багато інших речей вимагають вашого часу.
І любить Бога настільки, щоб приділяти Йому якусь кількість дорогоцінного часу, сподіваючись, що Він допоможе вам впоратися з усім іншим.
Ця стаття була написана англійською мовою РМ Дженнінгс та опублікована на сайті churchofjesuschrist.org. Переклад Тамари Мартиненко.
Позаштатний працівник
Latest posts by Позаштатний працівник (see all)
- Чому Бог дає нам так багато правил? (вони ж Заповіді) - 30 Серпня, 2024
- Чому сім’я є такою важливою частиною Євангелії? - 21 Серпня, 2024
- Слово Мудрості: наш закон здоров’я і чому ми його дотримуємось - 16 Серпня, 2024