Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів вірять, що люди можуть рости і розвиватись духовно, допоки вони через милість та благодать Христа не зможуть успадкувати все і володіти всім, що має Батько, – вони можуть стати богами. Цьому навчають одкровення, які були дані сучасним пророкам (див. УЗ 76:58, 132:19-20), а також проповіді Джозефа Сміта. У двовірші, написаному п’ятим Президентом Церкви СОД Лоренцо Сноу, говориться:
Таким, як людина тепер, був колись Бог:
Ким зараз є Бог, Тим стати може людина.
Це вчення зазвичай називається обожнюванням, а сенс цього вчення СОД часто перекручують та невірно розуміють. Святі Останніх Днів не вірять, що люди колись будуть незалежними від Бога, або що вони колись перестануть підкорятися Богу. Вони вірять, що стати подібними до Бога означає перемогти світ через спокуту Ісуса Христа (див. 1 Івана 5:4-5, Одкровення 2:7,11). Таким чином, вірні стають спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Христом та успадковують все, як і Христос успадковує все (див. до Римлян 8:17, до Галатів 4:7,1 до Коринтян 3:21-23, Одкровення 21:7). Вони приймаються до «Церкви першонародженого», що означає, що вони успадковують так само, як би вони були першонародженими (див. До Євреїв 12:23). Немає жодних обмежень щодо цих проголошень з Писань; ті, хто стають подібними до Бога, успадковують все. У цьому прославленому стані вони будуть схожі на нашого Спасителя; вони отримають Його славу і стануть єдиними з Ним і з Батьком (див. 1 Івана 3:2; 1 Коринтян 15:49; 2 Коринтян 3:18, Івана 17: 21-23; до Филип’ян 3:21).
ДАВНЄ ВЧЕННЯ
Вчення про обожнювання людини не є ексклюзивним вченням відновленої Церкви Ісуса Христа. Навпаки, його можна знайти в ранньохристиянській історії. У другому столітті Іриней, єпископ Ліонський (бл. 130-200 н.е.), найважливіший християнський богослов свого часу, сказав те ж саме, що і Лоренцо Сноу:
Якщо Слово стало людиною, то це для того, щоб люди могли стати богами.
Далі Іриней запитав:
А ми звинувачуємо Його [Бога] за те, що не спочатку створені ми богами, але спершу людьми, а потім вже богами? Хоча Бог з чистої милості Своєї зробив це для того, щоб хто не вважав Його заздрісним або скупим. “Я сказав, говорить Він – ви всі боги і сини Всевишнього”… І потрібно було, щоб спершу з’явилася природа, а потім смертне було переможене і поглинене безсмертям.
Приблизно в той же час Климент Олександрійський (бл. 150-215 н.е.) писав: «Так, я кажу, Слово Боже стало людиною, щоб ви могли вчитися у людини, як стати богом». Климент також сказав, що «якщо хтось пізнає себе, він пізнає Бога, і пізнавши Бога стане як Бог… Його краса – справжня краса, бо це Бог, і ця людина стає богом, бо Бог цього воліє. Отже, Геракліт мав рацію, коли сказав: «Люди – це боги, а боги – це люди».
Ще в другому столітті Юстин Мученик (бл. 100-165 н.е.) наполягав на тому, що спочатку люди «були створені як Бог, вільні від страждань та смерті», і що вони, таким чином, «вважаються гідними стати богами та мати владу стати синами Всевишнього». Афанасій, єпископ Олександрійський (бл. 296-373 н.е.), також заявив про свою віру в обожнювання словами, дуже схожими на слова Лоренцо Сноу: «Слово стало плоттю, щоб нам могла бути надана можливість стати богами… Так само, як Господь, зодягнувшись в плоть, став людиною, так і ми, люди, обожнимося через Його плоть, а згодом успадкуємо вічне життя». Іншим разом Афанасій зауважив: «Він став людиною, щоб ми могли стати божественними». Нарешті, Августин Блаженний з Гіппона (354-430 н.е.), найбільший з ранньохристиянських Отців Церкви, сказав: «Але Він сам, той, Хто виправдовує, також обожнює, бо виправданням Він творить синів Божих. «Їм владу дало дітьми Божими стати» (Івана 1:12). Якщо тоді ми були створені синами божими, ми також були створені богами».
Всі п’ять з вищезазначених авторів були не просто ортодоксальними християнами, але і з часом їх стали вшановувати як святих. Троє з п’яти писали протягом ста років, коли ще були живі апостоли, і всі п’ятеро вірили у вчення про обожнювання. Це вчення було частиною історичного християнства до відносно недавнього часу, і воно все ще є важливим вченням в деяких східних ортодоксальних церквах. Один автор стверджує, що фундаментальний принцип ортодоксії в ранньохристиянський період визнавав «історію всесвіту як історію обожнювання та спасіння». В наслідок цього ранньохристиянські Отці Церкви прийшли до висновку, що «через те, що Дух – це істинно Бог, ми воістину обожнені присутністю Духа».
Вестмінстерський словник християнської теології містить наступну інформацію в статті під назвою «Обожнювання»:
«Обожнювання (грецькою theosis) для православ’я є метою кожного християнина. Людина, згідно з Біблією, «створена за образом і подобою Бога»… Людина може стати подібною до Бога, стати обожненою, стати богом через благодать. Це вчення ґрунтується на багатьох уривках як Старого, так і Нового Завіту (наприклад, Псалом 82 (81):6; 2 Петра 1:4), і це, по суті, вчення як Святого Павла, хоча він, як правило, використовує термін усиновлення (пор. до Рим. 8:9-17, до Гал 4.5-7), так і Четвертого Євангелія (пор. 17:21-23).
Слова з 2 послання Петра Святий Іриней бере в свою знамениту фразу: «Якщо Слово стало людиною, то це для того, щоб люди могли стати богами», (Проти єресей Кн.5) і вона стає еталоном в грецькій теології. У четвертому столітті святий Афанасій повторює Іринея майже дослівно, а в п’ятому столітті святий Кирило Олександрійський говорить, що ми станемо синами «через співучасть» (по-грецьки methexis). Обожнювання є центральною ідеєю в духовній основі святого Максима Сповідника, для якого це вчення є результатом Втілення: «обожнювання, коротко, є охопленням та здійсненням всіх часів і століть»… і святий Симеон Новий Богослов наприкінці десятого століття, пише: «Той, Хто за своєю природою є Богом, спілкується з тими, кого Він зробив богами по благодаті, як друг розмовляє зі своїми друзями, обличчям до обличчя»…
Нарешті, слід зазначити, що обожнювання не означає злиття з Богом, оскільки обожнена істота залишається самою собою, окремою особистістю. Це ціла людська істота, тіло і душа, які перетворилися в Дусі в подобу божественної природи, а обожнювання є метою кожного християнина».
Словом, незалежно від того, чи приймаєте ви або відкидаєте вчення про обожнювання людини, воно було панівною тенденцією християнської ортодоксії. Джозеф Сміт, безумовно, не вигадав це. Навпаки, Святі Останніх Днів вірять, що це вічна істина, відновлена через сучасних пророків.
СУЧАСНИЙ ВИКЛАД
В уявленні СОД, ті, хто гідні, отримають повну божественну спадщину лише через спокуту Христа і лише після того, як отримають славне воскресіння. Найближчими до розуміння цього вчення Святими Останніх Днів виявилися погляди, висловлені К.С. Льюїсом, чиє щире християнство практично не викликає сумнівів: «Це серйозна справа, жити в суспільстві можливих богів та богинь, пам’ятати, що найнудніша й найнецікавіша людина, з якою ви розмовляєте, одного дня стане істотою, яка, якби ви побачили її зараз, викликала б сильну спокусу поклонятися їй».
У більш повному викладі цього вчення про обожнювання Льюїс пояснив:
«Заповідь Будьте досконалі – це не просто ідеалістично пишномовний заклик. Це й не наказ зробити неможливе. Справа в тому, що Він збирається перетворити нас на таких істот, яким під силу цей наказ. Він сказав (в Біблії), що ми – «боги», і доведе правоту своїх слів. Якщо тільки ми Йому дозволимо – ми можемо перешкодити Йому, якщо захочемо, – Він перетворить найслабкішого, найнедостойнішого з нас на бога або богиню, на сліпучу, світлоносну, безсмертну істоту, яка пульсуватиме такою енергією, такою радістю, мудрістю й любов’ю, які ми зараз не можемо уявити. Він перетворить нас на чисте, іскристе дзеркало, здатне відобразити в досконалому вигляді (хоча, звичайно, в меншому масштабі) Його безмежну силу, радість та доброту. Це довгий, а часом й болісний процес. Але саме в тому, щоб пройти його, – наше призначення. Розраховувати на менше нам не варто. Те, що Господь сказав, Він говорив серйозно.»
Бог та Христос є об’єктами поклоніння СОД. Незважаючи на те, що мормони вірять в повне обожнювання людини, ніщо в літературі СОД не говорить про поклоніння комусь іншому, крім Батька та Сина. Святі Останніх Днів вірять у «єдиного Бога» в тому сенсі, що вони люблять і служать єдиному Божеству, кожен член якого має всі характерні риси Божества.
Оскільки в Писаннях говориться, що ті, хто отримують вічне життя, будуть виглядати як Бог, отримають спадщину Бога, отримають славу Бога, будуть єдиними з Богом, посядуть на престолі Бога і будуть застосовувати силу і владу Бога, то, безумовно, не буде нічого нехристиянського в тому, щоб разом з К. С. Льюїсом та іншими зробити висновок про те, що такі істоти, як ці, можуть бути названі богами, за умови, що ми пам’ятаємо, що використання терміну «боги» жодним чином не зменшує або не обмежує верховну владу Бога, нашого Батька. Саме так ранні християни використовували цей термін; саме так використовував його К. С. Льюїс; і саме так Святі Останніх Днів використовують цей термін та розуміють це вчення.
Ця стаття була написана англійською мовою Даніелом С. Пітерсеном та опублікована на сайті ldsmag.com. Переклад Тамари Мартиненко.
Позаштатний працівник
Latest posts by Позаштатний працівник (see all)
- Чому Бог дає нам так багато правил? (вони ж Заповіді) - 30 Серпня, 2024
- Чому сім’я є такою важливою частиною Євангелії? - 21 Серпня, 2024
- Слово Мудрості: наш закон здоров’я і чому ми його дотримуємось - 16 Серпня, 2024