Ні для кого не секрет, що є кілька дуже особливих міфів в мормонській культурі. Вони можуть варіюватися від розмірів наших сімей (15 дітей і більше!) до нашого словникового запасу, і навіть до нашої їжі (зелене желе, хтось хоче?). Хоча, звичайно, не всі мормони відповідають цим стереотипам, багато хто з нас може щиро посміятися над цим час від часу.
Однак інші міфи, які стосуються нашої віри, не такі вже веселі або безтурботні. Протягом років моєї роботи клінічним терапевтом, я була свідком того, як хибні духовні рівняння можуть викликати у деяких Святих останніх днів великий емоційний біль і позбавляти їх щастя і миру. Часто це важко помітити, але ці переконання, які увійшли в практику, можуть спотворювати наш образ мислення і наші емоції. Ось 3 поширених духовних міфи:
Міф № 1: Я маю бути досконалим вже зараз, і досконалий – означає бездоганний
Одним з найбільш часто цитованих (і вочевидь неправильно витлумачених) уривків з Писань є заповідь Христа: “будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!” (від Матвія 5:48). Може бути досить складно думати про таке високе очікування, і це може дуже сильно засмучувати і розчаровувати, якщо ми не можемо цього досягти.
Розуміння етимології слова досконалий дає нам важливе розуміння цієї ідеї. Ми часто інтерпретуємо слово досконалий як той, хто немає недоліків, але в буквальному сенсі грецьке слово telios означає готовий, цілий і повний. Старійшина Рассел М. Нельсон пояснив, що ми можемо розглядати цей концепт як очікувану досконалість; це нормально, що ми ще не повністю готові або безгрішні (“Очікувана досконалість”, Ensign, листопад 1995 року, с. 86). Навіть Спаситель, хоча і безгрішний, мав удосконалюватись і розвиватися: Він “зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей” (Від Луки 2:52). Ми знаємо, що смуток і відчуття неповноцінності є частиною людського досвіду, і президент Ухтдорф м’яко нагадав нам, що треба бути терплячими з самими собою. Так, ми будемо робити помилки, навіть грішити, але спокута дає нам можливість стати досконалими через Христа.
Міф № 2: Просити про емоційну допомогу означає визнати, що ти слабкий
У своїй клінічній практиці я мала честь вислуховувати і дізнаватися про розміри важкої ноші, яку несуть мої клієнти. Працюючи з ними, я помітила, що багато хто з них завжди готові попросити про допомогу у інших, якщо це стосується фізичної допомоги, але часто не хочуть просити про допомогу, коли мають справу з емоційним болем.
Ми знаємо, що в Євангелії ми маємо нести тягарі один одного; нам заповідано допомагати один одному! У той час як нам радять бути самостійними, одна з цілей нашої церковної організації, а точніше Товариства допомоги, надавати один одному тільки це: допомогу. Пам’ятаєте, як в Гетсиманському саду Христос попросив Петра, Якова та Івана “пильнуйте й моліться” (Від Марка 14:38). Спаситель попросив про емоційну підтримку, і також абсолютно прийнятно для нас робити те ж саме.
Міф № 3: Якщо я відчуваю біль у своєму житті, це певно тому, що я згрішив
Всі ми проходимо через труднощі і випробування, але деякі, на жаль, подвоюють свої власні страждання, звинувачуючи себе без причини. Багато клієнтів, з якими я працювала, казали, що емоційний біль, який вони відчувають, певно є результатом якогось гріха, який вони скоїли. Тоді вони опинялись в ситуації, коли відчували ще більший біль від того, що вони вважали своєю власною провиною.
У той час як деякий біль земного життя пов’язаний з нашими власними помилками, Писання і історія церкви рясніє прикладами людей, які страждали не зі своєї вини. Ось тільки один приклад: Джозеф Сміт, людина, якій Господь довірив розпочати надзвичайно важливу роботу Відновлення, поховав шістьох своїх дітей. Пригадайте історію про те, як Спасителя запитали, чи людина, що була сліпою від народження, страждала через свої власні гріхи, чи через гріхи своїх батьків. Ісус відповів, що жоден не згрішив, і пояснив, що це була можливість продемонструвати силу Божу, яка зцілила його (Від Івана 9:1-3). Ми можемо застосовувати цей принцип, щоб зрозуміти, що наш біль може допомогти нам побачити силу Спокути, що зцілює, в нашому власному житті.
Можливість відрізняти культурні міфи від доктринальної істини дозволяє нам відчувати більшу емоційну свободу. “І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить” (Від Івана 8:32). Ця свобода включає в себе свободу від непродуктивного і необґрунтованого почуття провини, самозвинувачення і відчуття ізольованності.
Ця стаття була написана Джулі де Азеведо Хенкс і вперше опублікована англійською мовою на ldsmag.com. Переклад Людмили Шепелєвої.
Також ви можете прочитати інші статті на цю тему:
Mila
Latest posts by Mila (see all)
- СТАРІЙШИНА УХТДОРФ СКАЗАВ УКРАЇНСЬКИМ БІЖЕНЦЯМ У ПОЛЬЩІ, ЩО БОГ З НИМИ - 29 Квітня, 2022
- 9 СПОСОБІВ ПРИНЕСТИ БІЛЬШЕ МИРУ У ВАШ ДІМ В ЦЕ РІЗДВО - 24 Грудня, 2021
- КОНСУЛЬТАТНТ-СВЯТИЙ ОСТАННІХ ДНІВ: ЧОМУ НАМ ТАК ВАЖКО ПРИЙНЯТИ ДОПОМОГУ? - 28 Березня, 2020